|
|
Дзеркальця душі
До земного щастя дорога може бути близькою, та не цілком певною. До небесного – далекою та більш певною...
Значна мудрість полягає в тому, щоб не втомитися вірити.
Доцільніше, звісно, залишатися на острівці надії серед моря відчаю, ніж у морі відчаю плисти без надії.
Не завжди смерть буває сильною: траплялося, що той, хто, втрачаючи сили під тиском певних обставин дивлячись їй в очі, її цілком переміг…
Біль, нещастя… Якщо б їх тут не було, ми б тоді могли цілком зануритися в землю…
Терпеливість – незвичайна річ… Багатьох вона вже врятувала, зокрема від себе…
Забуті образи падуть зі серця каменем, а повертаються через волю людини отруйною стрілою.
Перед добрими майже все прихиляється, а перед злими, навпаки, -- майже все відвертається.
Щедрість розчищає чи не всі шляхи.
Тільки ясною дорогою Любові можна швидко та впевнено дістатися до Іншого.
Чомусь, наче у дусі якогось фаталізму, хиби інших людей світу здаються більш виднішими, ніж їхні чесноти (яких теж може бути немало!), і причиною такого небачення світла часто є якраз наша душевна темнота.
Не раз, на жаль, як знаємо, особиста користь стає на перешкоді загальній.
Безвартісне та жалюгідне існування у в’язниці гріха.
Часто несправедлива критика обертається різко проти несправедливого… Так-бо справедливіше…
Часте заперечення малих помилок не раз обертається у велику помилку, можливо, й невідворотну.
Покинуті мрії можуть не зів’янути.
Тільки тоді наша терепішність перейде незаплямленою в майбутність, коли ми покладемо своє гаряче серце на могучих Господніх долонях.
Справжній мудрець той, хто повсякчасно шукає та знаходить Мудрість, що походить від Наймудрішого.
І чому зі злої волі зла особа здебільшого бачить те, що «завжди» зле, навіть і в тому, що більшість вважає за добре?..
Лише ті спогади будуть ціннісними, що не міститимуть у собі ані крихти диявольської злоби.
Тільки вибирання абсолютного Добра створює про виборців добру опінію.
Найкращою та найвірнішою подругою піднебесного життя є лишень чеснота, котра йому освітлює скрізь шлях.
Безкомпромісне відповідання кривдою на кривду (наприклад, меншою на більшу) приносить іноді непомітно колючий вінок небажаних кривд, що аж ніяк не чинить переможцем.
Якщо вчасно зупинитися у важкому грісі, то притемнене минуле може стати породженням світлого майбутнього (а очевидних прикладів багато!) – щаслива доля є теж і в наших руках.
Хто вперто не хоче йти на зустріч Досконалості, той віддалюється, на своє ж нещастя, від видних дверей небесного замку.
Сотворена людина мала б завжди вибирати тільки ту дійсність, через яку стають дійсними послідовниками Христа.
Вчасно виберешся із нетрів гріхів – зупинишся перед злом…
Погано вихована дитина нагадує недоглянуте садівником деревце, що свідчить про лінивство та байдужість тих, хто його посадив.
Обличчя зрілого суб’єкта повинно бути зверненим більше на ті речі, що просякнуті вічністю.
Я не хочу, що мені робили погано, псували просто так настрій ті, які бувають незадоволені життям-буттям, яким майже завжди недобре під сонцем.
І банальний людський погляд може бути або своєрідним вбивцею, або рятівником.
Чи не найкращою дорогою з усіх земних доріг є дорога до вершини досконалості, бо вона не веде в нікуди, згідно з протиприродним атеїстичним мисленням, і є під силу кожному, хто має від Господа розум волю…
По-мудрому поступає той, хто над згубною пропастю відчаю дивиться вверх!
Якщо вже сьогодні не зустрінемо Ісуса у наших ближніх, то хто-зна чи потім він зустріне нас як ближніх.
І себе не раз кидаємо напризволяще…
Тяжка людини є провина, що дбала в світі лиш про вина і в сповіді душі не мила: для неба є вона немила...
Перейти життєві гори легше з факелом покори.
Справжніх (найнадійніших) друзів можна переважно порахувати на... одному пальці руки.
Є Бог і є боги; є Церква і є секти.
Після гріхопадіння немає нічого ідеального в цьому світі на людському рівні, але ми завше маємо добру нагоду покращувати різні речі щодня відповідно до волі Творця.
Дуже важко знайти справжніх друзів, навіть якщо цього постійно хочеш. Дуже легко знайти справжніх ворогів, навіть якщо цього постійно не хочеш...
Правдива Мудрість − великий дар Св. Духа. Вона, наприклад, дається людині згори відповідно до її віри та чистоти душі, а не здобувається в університетах світу, інститутах тощо. Це, отже, духовний рівень − найвищий.
Варто завше вчитися радіти радістю інших. Це випливає теж з любові до ближніх. На жаль, навіть серед християн не раз можна стріти таких, що коли комусь добре, то їм чомусь стає погано...
Так, байдужість щодо інших − це досить погана риса, що перекреслює мало не всю любов до наших ближніх і нестримно дає в руки наш ненайкращий портрет.
В дорозі до вічності ніколи не варто здаватися, навіть якщо нас не хочуть ні бачити, ні чути, ні читати...
Довкола нас дуже багато щирих усмішок і нещирих посмішок. Варто, звісно, ділитися справжніми усмішками з іншими, черпаючи їх радо із невичерпного джерела, тобто незимного серця.
Посадім любові квіти на життєвій ниві: хоче всіх Господь зустріти на шляху правдивім!
В обіймах християнської любові дочасне життя немовби витанцьовує від радості, як на вічному весіллі.
Плітки − новини на радіо диявола.
Рабство гріха (теж ідолопоклонства) - веде до загибелі безцінної душі, всього святого. Треба, отже, стати рабом Божим у позитивному значенні, щоб віднайти назавжди правдиву свободу та не бути рабом різнорідного зла чи духовної смерті.
о. Микола МИКОСОВСЬКИЙ
|
